Ukraine

З початком п’ятого року повномасштабної війни мешканці України переживають гуманітарну кризу в умовах постійних обстрілів, що призводять до загибелі та поранень мирних жителів, та неодноразових ударів по критично важливій цивільній інфраструктурі, що спричиняють вимушене переміщення та системні перебої основних послуг. Багато людей були змушені евакуюватися і залишаються вимушеними переселенцями. У 2025 році по всій країні суттєво збільшилася інтенсивність та розширилася географія ударів. Унаслідок обстрілів дедалі частіше зазнають пошкоджень житлові будинки, лікарні, школи, об’єкти енергетичної та транспортної інфраструктури. Розширення використання мін, касетних боєприпасів, авіаційних бомб, а також збільшення ракетних ударів та атак з використанням безпілотних летальних апаратів (БпЛА), у порівнянні з 2024 роком, призвели до атак далі від лінії фронту у великих містах і громадах, які раніше вважалися більш безпечними.

Війна триває, і гуманітарні потреби змінюються, все більше загострюються та перетинаються, що спричиняє комплексні вимоги. Через постійну небезпеку, відсутність соціально-правового захисту, доступу до основних послуг та засобів існування у родин дедалі менше можливостей для забезпечення своїх потреб. Майже 90 % обстрілів і понад половина постраждалих серед мирних мешканців були зареєстрован¹ у межах 20 км від лінії фронту, де зруйновані цілі громади. Суттєво зросли наслідки для мирного населення: кількість постраждалих у січні-жовтні 2025 року збільшилася на 27 % порівняно з 2024 роком. З лютого 2022 року було підтверджено 53 000 постраждалих мирних мешканців. У північних прикордонних районах, зокрема у Сумській та Чернігівській областях, через збільшення обстрілів і неодноразові перебої електроенергії порушено доступ до основних послуг.

Найбільше потерпають вразливі групи населення — діти, жінки та дівчинки, люди похилого віку, люди з інвалідністю та інші незахищені групи, зокрема представники ромської спільноти. Унаслідок обмежених можливостей пересування, хронічних проблем зі здоров’ям, обмеженого забезпечення засобами існування та підвищення ризиків у сфері захисту зростають різноманітні потреби людей. Через обстріли закладів освіти діти позбавлені безпечних місць для навчання та зазнають психосоціальних травм, і ситуація ще більше ускладнюється через ізоляцію та порушення соціальних зв’язків дітей унаслідок дистанційного навчання. Літні люди та люди з інвалідністю часто останніми залишають прифронтові громади та не мають доступу до соціальних послуг і підтримки громади. Збільшується продовольча незабезпеченість, оскільки удари спричиняють руйнування торговельних закладів, ланцюгів постачання та виробничих активів, що зменшує доступність харчових продуктів та сільськогосподарських засобів існування для окремих людей та родин. Поблизу лінії фронту погіршується ситуація з водопостачанням, опаленням та санітарно-гігієнічними умовами, а перебої з енерго- та водопостачанням по всій країні ще більше обмежують доступ до таких послуг. Через порушення надання первинної медичної допомоги, брак ліків та ускладнення направлення для отримання спеціалізованої допомоги продовжують зростати потреби у сфері охорони здоров'я. Кожна четверта родина має гострі потреби у сфері житла та непродовольчих товарів. Також зростають ризики гендерно зумовленого насильства (ГЗН), оскільки унаслідок вимушеного переміщення, економічних труднощів та погіршення надання послуг поглиблюється вразливість людей.

Найгостріші та життєво необхідні потреби у громадах у межах 50 км від лінії фронту. Через постійні обстріли, небезпеку та значні пошкодження об’єктів електро-, водо- та теплопостачання у мешканців суттєво обмежений доступ до основних послуг. Крім того, через небезпеку сильно обмежено пересування мешканців, зокрема унаслідок забруднення територій вибухонебезпечними предметами. У небагатьох медичних закладах, які тут залишаються, мінімальний персонал та обмежені запаси. Також суттєво порушено навчальний процес, і діти повністю покладаються на дистанційне навчання. Люди похилого віку та люди з інвалідністю, які становлять значну частку тих, хто залишається у прифронтових районах, стикаються з ізоляцією і часто критично залежать від гуманітарної допомоги.

Також зростають ризики для людей, які змушені виїжджати зі своїх громад. Зміни лінії фронту у 2025 році спричинили нові хвилі вимушеного переміщення та евакуацій, коли понад 130 000 людей² були евакуйовані за підтримки уряду, гуманітарних партнерів або самостійно. На найбільші ризики під час переміщення, зокрема ризики поранення, розділення сімей та психологічного стресу, наражаються люди похилого віку, люди з інвалідністю, які часто залишаються у громадах до останнього, та діти. Транзитні центри та місця тимчасового проживання часто переповнені та перевантажені, не мають змоги забезпечити весь обсяг та інклюзивність послуг. Крім того, як зазначають багато гуманітарних організацій, залучених у процес евакуації, в районах переміщення складно забезпечити потреби людей у житлі та зайнятості. Це зазначається як одна з головних причин, чому люди залишаються в районах підвищеного ризику. Додатковими факторами є також залежність від земельних ділянок або худоби чи глибока прив'язаність до власного господарства.

Мирні мешканці у всіх регіонах України наражаються на ризики ракетних обстрілів та ударів БпЛА, які спричиняють велику кількість постраждалих, руйнування житлових будинків та перебої пов’язаних основних послуг. Постійні удари по енергетичній інфраструктур призводять до планових відключень електроенергії, що спричиняє порушення послуг тепло- та водопостачання, зв’язку та цифрових банківських послуг, що пов’язано з негайними ризиками, зокрема в осінньо-зимовий період та для людей з обмеженою мобільністю або хронічними захворюваннями. Через пошкодження систем водопостачання та водовідведення виникають ризики для понад 11 мільйонів людей. З лютого 2022 року внаслідок бойових дій було пошкоджено понад 4 300 закладів освіти, та було підтверджено щонайменше 2 700 випадків, коли постраждали медичні заклади, персонал, пацієнти чи інші медичні об’єкти, що суттєво погіршило надання допомоги постраждалим, лікування хронічних захворювань, надання послуг матерям, новонародженим і дітям та вплинуло на освіту дітей.

Найбільш незахищені вимушені переселенці стикаються зі збільшенням чинників вразливості, вторинним переміщенням, передчасним поверненням до небезпечних районів, застосуванням руйнівних механізмів подолання труднощів і значними психосоціальними викликами. З майже 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб 73 % є вимушеними переселенцями понад два роки, а 83 % – понад рік. Люди похилого віку, люди з інвалідністю, домогосподарства, очолювані жінками, діти та люди, які зазнали насильства, стикаються з найбільшими перешкодами для отримання послуг під час переміщення через обмежені можливості подолання труднощів. Значні витрати на житло, обмежені механізми компенсації та ускладнений доступ до медичних і освітніх послуг і засобів існування ще більше посилюють ризики. У 1 600 місцях тимчасового проживання знаходиться щонайменше 71 000 людей, які мають обмежені перспективи інтеграції у приймаючі громади. Без належної підтримки багато хто вдається до руйнівних механізмів подолання труднощів, таких як відкладення звернення по медичну допомогу або опалення, великі борги або передчасне повернення в небезпечні райони. Для вимушених переселенців з інвалідністю, у тому числі дітей і людей похилого віку, існує підвищений ризик інституціалізації, насильства та недбалого ставлення. Через вразливість внутрішньо переміщених осіб у сфері житла зростають ризики стосовно їхнього соціально-правового захисту, адже багато хто проживає в орендованому житлі без гарантій права користування. Люди, які залишилися без соціальних зв’язків або державної підтримки, стикаються із ще більшою ізоляцією і потребують підтримки для забезпечення відповідних умов проживання.

На окупованих Російською Федерацією територіях близько мільйона мирних жителів залишаються без необхідних основних послуг і систем захисту та наражаються на постійну небезпеку та обмеження пересування. Через загострення кризи у сфері водопостачання ускладнено доступ до питної води та опалення, що збільшує ризики для здоров’я людей та ще більше погіршує вже складні умови проживання. Діти в цих районах зазнають значних порушень прав та ризиків роз’єднання сімей, що посилює можливий негативний психологічний вплив. Для вразливих груп людей, у тому числі жінок і дівчинок, збільшуються ризики торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, гендерно зумовленого насильства та наруги.

Хоча найгостріші ризики у громадах поблизу лінії фронту, ракетні обстріли та удари з використанням БпЛА продовжуються по всій країні. Отже, потреби є у всіх регіонах, оскільки домогосподарства стикаються з економічними проблемами, які збільшуються, пошкодженням інфраструктури та перебоями послуг. Було пошкоджено або зруйновано понад 2,5 мільйона одиниць житлового фонду, а унаслідок безпосередніх збитків, які, за оцінками, становлять 176 мільярдів доларів США, сильно постраждали сектори житла, транспорту, енергетики, сільського господарства та водопостачання. Розповсюдженими є також потреби у сфері психічного здоров’я: понад 70 % дорослих у країні повідомляють про тривожність, депресію або сильний стрес. Накопичувальний вплив війни також позначається на спроможності родин долати труднощі, оскільки домогосподарства скорочують витрати на такі основні послуги, такі як медична допомога або опалення, і стикаються з порушенням роботи торговельних закладів і частими відключеннями електроенергії. Падіння доходів, інфляція та послаблення місцевих служб ще більше посилюють навантаження на громади, які приймають вимушених переселенців. І навіть відносно стабільні регіони стикаються з негативним впливом на засоби існування та перебоями послуг. Екологічні наслідки війни, у тому числі забруднення повітря та води, знищення ґрунтів та лісів, збільшують довгострокові ризики для здоров’я та відновлення.