Люди, які потребують допомоги, та гострота потреб
З урахуванням перегляду пріоритетів за Планом гуманітарних потреб і реагування 2025 року (ПГПР) та аналізу груп людей, які потребують допомоги, у 2026 році заходи підтримки структуровані навколо чотирьох основних тематичних напрямів, які зумовлюють гуманітарні потреби та потреби у сфері соціально-правового захисту в Україні:
- тривалий вплив бойових дій на найбільш вразливих людей, які залишаються поблизу лінії фронту;
- нові переміщення та евакуації з небезпечних районів,
- обстріли, від яких потерпають мирні мешканці та критична цивільна інфраструктура по всій країні,
- чинники вразливості найбільш вразливих груп людей, у тому числі вимушених переселенців, літніх людей, людей з інвалідністю у закладах інституційного догляду або вразливих людей, для яких існують ризики неотримання жодних видів підтримки.
Завдяки такому тематичному підходу та аналізу забезпечується гнучкість гуманітарного реагування на раптові зміни обсягів, географічних районів реагування та інтенсивності бойових дій, методів ведення війни, вимушеного переміщення та погіршення умов для людей, зокрема під час осінньо-зимового періоду та відключень електроенергії, опалення та інших критично необхідних послуг.
У 2026 році 10,8 мільйона людей потребуватимуть гуманітарної допомоги проти 12,7 мільйона людей у 2025 році, включаючи 1 мільйон мешканців окупованих Російською Федерацією територій. Загальна кількість людей, які потребують допомоги, зменшилася майже на 15 %. Проте це зниження не зумовлено поліпшенням ситуації, а є результатом більш докладного аналізу з урахуванням чинників вразливості людей у чотирьох основних напрямах потреб і реагування, орієнтованого на найвразливіші групи населення. У плані також враховано зміну потреб, які частково вже не є виключно гуманітарними, а все більше пов’язані з довгостроковими заходами та системами у сфері відновлення та розвитку.
У прифронтових районах кількість людей, які потребують гуманітарної допомоги, протягом року залишалася незмінною. Через посилення артилерійських обстрілів, ракетних ударів і атак із застосуванням дронів, пошкодження житла та інфраструктури, перебої основних послуг та економічні труднощі, що спричиняє погіршення умов для багатьох людей, особливо найбільш вразливих мешканців, найбільші потреби (рівень гостроти 5) спостерігаються у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях. Ці чинники ускладнюють життя для багатьох людей, особливо для найбільш вразливих мешканців. У 2026 році у межах 50 км від лінії фронту майже 3,5 мільйона людей вважаються постраждалими від війни, і 3,1 мільйона, за оцінками, потребуватимуть гуманітарної допомоги. У межах 20 км від лінії фронту та державного кордону на півночі країни понад 90 % мешканців (майже 1,3 мільйона людей) потребують гуманітарної допомоги. У зоні 20–50 км від лінії фронту близько 87 % жителів (близько 1,7 мільйона людей) потрібна гуманітарна підтримка.
У 2025 році зміни лінії фронту, розширення та ескалація бойових дій спричинили нові хвилі вимушеного переміщення та евакуації. За даними уряду, з червня по жовтень 2025 року за допомогою органів влади або гуманітарних організацій було евакуйовано 130 000 людей, і ще більше людей виїхали самостійно. Виходячи з тенденцій вимушеного переміщення та евакуацій у 2025 році, очікується, що у 2026 році близько 504 000 людей можуть стати вимушеними переселенцями, у тому числі в результаті евакуації. Найбільш вразливі з них, у тому числі евакуйовані з небезпечних районів, потребуватимуть підтримки протягом усіх етапів вимушеного переміщення, від моменту виїзду з місць постійного проживання до місць призначення, включаючи транзитні центри та місця тимчасового проживання. Крім того, для людей, які виїхали самостійно і є менш помітними для органів влади та гуманітарної спільноти, зростають ризики того, що вони можуть вдаватися до негативних механізмів подолання труднощів.
Продовження ударів по всій країні впливає на безпеку, надання послуг та збільшує вразливість людей. На життя та засоби існування людей все ще впливають обстріли, які спричиняють прямі або опосередковані наслідки. Хоча від ударів та обстрілів найбільше потерпають прифронтові та сільські райони, у міських центрах люди стикаються зі значними перебоями централізованих послуг, зокрема електро-, тепло- та водопостачання. Потерпають і заклади освіти, попри проведення ремонтів шкіл. Це також впливає на соціальні та адміністративні послуги. За результатами аналізу тенденцій, у 2026 році від обстрілів та ударів можуть постраждати 2,7 мільйона людей, які потребуватимуть гуманітарної допомоги для подолання наслідків вимушеного переміщення, перебоїв послуг, поранень і травм, що загрожують життю, психологічних травм, руйнувань, небезпеки та ризиків у сфері соціально-правового захисту.
Гуманітарні умови найбільш вразливих переселенців та найбільш незахищених груп населення продовжують погіршуватися унаслідок вимушеного переміщення, яке стає дедалі тривалішим. У всіх регіонах України є осередки значних і надзвичайних потреб, зокрема потреб у сфері соціально-правового захисту найбільш вразливих переміщених осіб. А ті люди, для яких існують ризики відсутності підтримки у межах систем соціального захисту (зокрема люди похилого віку, люди з інвалідністю, люди з хронічними захворюваннями, одноосібні домогосподарства, а також діти та жінки у зоні ризику), стикаються з найбільшими перешкодами для отримання послуг та проблемами у сфері захисту. Особливо критичною є ситуація для 50 000 людей у 1 200 місцях тимчасового проживання, де умови проживання все ще є незадовільними. Загалом у 2026 році 2,7 мільйона вразливих вимушених переселенців, які опинилися в умовах тривалого переміщення, та вразливих груп людей, які не мають соціальної підтримки, потребуватимуть гуманітарної допомоги. Зокрема люди, які мають комплексні потреби та ризики та не отримують життєво необхідну допомогу.
До найбільш вразливих груп незмінно належать люди похилого віку, жінки, дівчинки, діти, одноосібні домогосподарства, люди з інвалідністю, представники меншин, у тому числі рома і представники спільноти ЛГБТКІ+. Чоловіки та хлопчики також стикаються з труднощами щодо отримання медичної та психосоціальної підтримки, зокрема через стигму у сфері психічного здоров’я та страхи, пов’язані з військовою мобілізацією.
На окупованих територіях домогосподарства стикаються з порушеннями прав, гострими проблемами щодо доступу до основних послуг та гуманітарної допомоги, а також зі значними обмеженнями пересування. Крім того, як правило, такі домогосподарства є більшими та мають більшу частку членів родини похилого віку, а в деяких випадках і людей з інвалідністю. Більшість людей на цих територіях ніколи не виїжджали попри одну або кілька змін контролю над територією, що збільшує ризики у сфері соціально-правового захисту та зменшує спроможності для подолання труднощів.
Бойові дії (січень-жовтень 2025 року)
Постраждалі серед мирних мешканців (січень-жовтень 2025 року)
Пріоритети, варіанти допомоги, яким надається перевага, та спроможності громад
"Після смерті чоловіка все дуже ускладнилось. З маленькою пенсією я просто не можу сама впоратися. Продукти, комунальні платежі, ліки — за це все неможливо сплатити з того, що я отримую. У мене нещодавно був інсульт, тому маю дбати про здоров’я… Коли я подала заявку на грошову допомогу і отримала її за два тижні, я, чесно кажучи, заплакала. Це було таке полегшення, коли я зрозуміла, що принаймні на деякий час я впораюсь". — каже 74-річна пенсіонерка Валентина з прифронтової Харківщини.
Вразливі люди в різних регіонах України щодня стикаються з труднощами, спричиненими скороченням доходів, зростанням цін та обмеженим доступом до основних послуг внаслідок війни. Економічна ситуація скрутна по всій країні: майже кожна третя сім'я вважає недостатній рівень доходів найнагальнішою проблемою, а інші вказують на труднощі отримання медичної допомоги або достатнього забезпечення харчовими продуктами. Такі проблеми найбільш гострі у мешканців поблизу лінії фронту: 35 % сімей повідомляють про недостатній рівень доходів, а 17 % – про постійні безпекові проблеми.
Люди похилого віку стикаються з найбільшими перешкодами, як-то хронічні проблеми зі здоров'ям та обмежена мобільність. А домогосподарства, що складаються виключно з жінок, особливо ті, які доглядають за дітьми або літніми родичами, постійно повідомляють про більші потреби, пов'язані з продовольчою безпекою, доходами та речами першої необхідності. Жінки в прифронтових громадах повідомляли про значну нестачу одягу, засобів гігієни, миючих засобів та палива для опалення. Інвалідність залишається найбільшим і постійним чинником, що спричиняє значну вразливість. Домогосподарства, в яких є член родини з інвалідністю, повідомляють про значно більші потреби в усіх секторах і надають пріоритет постійному доступу до ліків, електроенергії, підтримки, пов'язаної з інвалідністю, та доступної медичної допомоги.
Вимушені переселенці стикаються з додатковими ризиками: у третини ВПО немає стабільного житла, їм складно сплачувати орендну плату, вони стикаються з прогалинами щодо забезпечення послугами та ризиками у сфері соціально-правового захисту, особливо це стосується домогосподарств, очолюваних жінками, домогосподарств з людьми з інвалідністю або хронічно хворими членами родини та домогосподарств з літніми людьми. Продовольча незабезпеченість є особливо високою серед переміщених домогосподарств з дітьми та домогосподарств з людьми з інвалідністю. Ці тенденції також були підтверджені під час консультацій для підготовки ПГПР із радами внутрішньо переміщених осіб, організаціями людей з інвалідністю та об’єднаннями людей похилого віку. Також було зазначено потребу в адаптованій інформації щодо евакуації та доступної допомоги в місцях розміщення, покращенні доступності в транзитних центрах і місцях тимчасового проживання, а також у спеціалізованих послугах для найбільш вразливих вимушених переселенців, які потребують догляду, зокрема на заході та в центрі України. Діти також стикаються з низкою чинників вразливості, зокрема порушенням навчання та розвитку. І найбільше це стосується дітей, які перебувають в альтернативних формах догляду, а також дітей з інвалідністю.
Щоб впоратися з тиском, який зростає, домогосподарства скорочують витрати, знижують якість харчування та витрачають заощадження, а переміщені домогосподарства вдаються до руйнівних механізмів пристосування майже вдвічі частіше, ніж непереміщені родини. Для тих, кому найскладніше подолати потрясіння, — людей похилого віку, жінок, які доглядають за іншими, сімей з членами родини з інвалідністю, сільських домогосподарств з низьким рівнем доходу та людей, які живуть найближче до активних бойових дій, — зростає розрив між потребами та тим, що вони можуть отримати або дозволити собі.
Багато людей висловлюють вдячність за допомогу (75 %), задоволеність серед переміщених сімей сягає 81 %. Проте в деяких прифронтових громадах мешканці не задоволені відсутністю подальшої комунікації або постійної взаємодії з гуманітарними організаціями після оцінки . Грошова допомога залишається видом підтримки, якому надають перевагу 79 % домогосподарств, незалежно від їх місця знаходження або демографії. Соціальні медіа є найнадійнішим каналом інформації про допомогу (40 %) для всіх груп, хоча старші домогосподарства все ще віддають перевагу телебаченню.
Рівень задоволення домогосподарств отриманою гуманітарною допомогою
Гуманітарний прогноз та ризики
"У небі був якийсь яскравий спалах, а потім пролунав потужний вибух. Я не могла добігти до укриття через проблеми з суглобами, тож чекала під навісом, доки донька не потягнула мене до підвалу. І за кілька секунд через інший вибух усе навколо тряхнуло. Вранці вже не було вікон, дах був пошкоджений… Так і живеш щодня — під обстрілами, але все одно намагаєшся триматися. Це мій дім. Я не хочу їхати звідси". — розповідає 71-річна пані Зоя з Донеччини.
У 2026 році через продовження бойових дій, неодноразові удари по критично важливій цивільній інфраструктурі, обмежений гуманітарний доступ та сезонні потрясіння гуманітарні умови в Україні залишатимуться вкрай нестабільними. Основні загрози пов’язані з можливою ескалацією, подальшими обстрілами об’єктів енергетичної та іншої цивільної інфраструктури, масштабним вимушеним переміщенням людей, поглибленням багатовимірної вразливості, зменшенням доступності допомоги та скороченням операційних спроможностей, а також екологічними ризиками. Сотні тисяч людей можуть опинитися під загрозою нової хвилі переміщення, якщо лінія фронту наблизиться до густонаселених міст. Крім того, вразливість людей збільшується внаслідок екстремальних погодних умов взимку та влітку та через продовження атак на енергетичну інфраструктуру, що спричиняє тривалі відключення електрики та перебої з опаленням/роботою систем охолодження і водопостачанням.
Дія державної стратегія України щодо внутрішнього переміщення на 2023–2025 роки закінчується наприкінці 2025 року. Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності забезпечує прискорений процес її перегляду. Крім того, у 2025 році відбулися суттєві зміни в ключових міністерствах, а також у зміни нормативно-правової бази щодо внутрішнього переміщення, включно з ухваленням постанови №1307 щодо евакуацій. Це є важливим для гуманітарних організацій, які зокрема надають підтримку евакуйованим і вимушеним переселенцям, щоб забезпечити узгодженість із державними системами та адвокацію захисту внутрішньо переміщених осіб.
Доступ до гуманітарної допомоги й надалі буде непередбачуваним через бойові дії, обмеження пересування та інциденти, коли унаслідок бойових дій страждають гуманітарні працівники, майно та об’єкти, що може призвести до затримок і тимчасового зупинення гуманітарної діяльності у небезпечних районах. Доступ до вразливих людей на окупованих територіях залишатиметься вкрай ускладненим.
Зміни умов роботи, зокрема досягнення перемир’я, потребуватимуть перегляду підходів до реагування. Крім того, скорочення гуманітарного фінансування та нестача фахівців через мобілізацію впливають на спроможності надання допомоги. Тривалий вплив війни на психічне здоров’я, житло, соціальну згуртованість та основні послуги визначатиме життя людей у найближчі роки.
Проводитиметься постійний моніторинг гуманітарної ситуації та потреб для прийняття стратегічних та операційних рішень щодо планування та надання допомоги відповідно до стратегічних пріоритетів. Оцінки кількості людей, які потребують евакуації чи допомоги після обстрілів, ґрунтуються на останніх тенденціях і надалі переглядатимуться на основі регулярних опитувань та оцінок гуманітарних партнерів.
Гуманітарні та безпекові умови в прифронтових та постраждалих районах, включно з доступом до послуг, обсягом руйнувань, ризиками у сфері захисту та динамікою переміщення, аналізуватимуть шляхом проведення моніторингу ситуації, оперативних оцінок, моніторингу у сфері захисту та вибіркових опитувань населення. Усі дані узагальнюватимуться в межах наявних координаційних механізмів та публікуватимуться на відповідних платформах для забезпечення своєчасного аналізу, зокрема щодо умов під час осінньо-зимового періоду та нових потреб.
References
- Кластер CCCM. Моніторинг місць тимчасового проживання, раунд 19.