У 2026 році гуманітарні партнери планують надати допомогу 4,1 мільйона людей у рамках чотирьох стратегічних пріоритетів, приділяючи особливу увагу вразливим людям у прифронтових громадах та переміщеним і непереміщеним постраждалим від війни людям, у тому числі тим, хто повернувся до місць постійного проживання.
Кількість людей, яким планується надати підтримку у 2026 році, визначена скоріше з урахуванням більш цільового реагування на основі гостроти потреб і чинників вразливості, а не скорочення потреб чи поліпшення ситуації. Такий підхід пов’язаний з більш жорстким визначенням тематичних пріоритетів, плануванням багатосекторальної допомоги і скороченням фінансування.
Пріоритетність заходів реагування 2026 року була визначена на основі ретельного міжсекторального аналізу гостроти потреб, багатосекторальної оцінки потреб, кластерних та тематичних оцінок, проміжного аналізу реагування та прогалин у рамках ПГПР 2025 року, а також змін ситуації з фінансуванням.
Із загальної кількості 4,1 мільйона людей, яким гуманітарна спільнота планує надати допомогу у 2026 році, 4 мільйони будуть пріоритетними для реагування в рамках СЦ1, а 2,9 мільйона людей планується підтримка згідно зі СЦ 2. Географічно допомога спрямована на прифронтові громади, де вплив війни є найбільшим, та північні прикордонні райони, зокрема Сумську та Чернігівську області, де у 2025 році через посилення обстрілів збільшилися потреби. Інші стратегічні пріоритети стосуються всієї країни і базуються на підході, орієнтованому на потреби людей. Значне скорочення фінансування у 2025 році та очікувані обмеження у 2026 році змусили гуманітарну спільноту включити ще один рівень пріоритетності у планування заходів реагування, спрямований на порятунок якомога більшої кількості життів. Як наслідок, за ПГПР 2026 року близько 3,6 мільйона людей мають отримати допомогу в першу чергу.
Відповідно до Стратегічного пріоритету 1 планується надати допомогу найбільшій кількості людей ̶ близько 2,7 мільйона найбільш вразливих людей, які проживають поблизу лінії фронту. Згідно зі Стратегічним пріоритетом 2 планується першочергова підтримка 0,5 мільйона людей, які щойно були змушені залишити домівки та евакуюватися, включаючи тих, хто перебуває в транзитних центрах і місцях тимчасового проживання. У рамках Стратегічного пріоритету 3 близько 0,9 мільйона людей (0,5 мільйона з них першочергово) отримають термінову допомогу після обстрілів, а відповідно до Cтратегічного пріоритету 4 допомогу буде надано 1,1 мільйона людей (0,7 мільйона з них у першу чергу) завдяки заходам у сфері соціально-правового захисту для вимушених переселенців і груп людей, що перебувають у зоні підвищеного ризику та не мають соціального захисту. Пріоритет надається мешканцям районів поблизу лінії фронту, які стикаються з надзвичайними та катастрофічними умовами (багатосекторальний рівень гостроти потреб 4 та 5). Пріоритетне реагування також надаватиметься людям зі значними потребами (рівень гостроти потреб 3) у різних регіонах України.
Гуманітарне реагування в Україні у 2026 році ґрунтується на ретельному, цільовому плануванні заходів, яке проводилося Міжкластерною координаційною групою та Гуманітарною командою країни за підтримки Групи координації даних. У рамках цього процесу систематично оцінювалося, чи існують, окрім визначених пріоритетних районів, осередки критично незадоволених потреб. Для моніторингу змін потреб, надання допомоги та усунення дублювання заходів застосовуватимуться кращі практики роботи. Завдяки реагуванню відповідно до стратегічних пріоритетів забезпечується орієнтований на людей підхід, а критерії з урахуванням гостроти потреб і аналіз можливого дублювання зусиль зменшують помилки виключення з реагування тих, хто потребує підтримки, та включення менш пріоритетних потреб. Постійний моніторинг діяльності, спроможностей та результативності партнерів ще більше підвищить точність і підзвітність реагування.
Аналіз реагування
“Наразі у нашому центрі проживає понад 250 вимушених переселенців, серед яких є родини з одним із батьків та літні люди. На початку війни у нас було більше підтримки, зокрема ми отримали холодильники, та було фінансування для дрібних ремонтів. Проте останнім часом допомога суттєво зменшилася, а потреби залишаються дуже значними. Люди, які у нас проживають, дуже вразливі, і, на жаль, часто не можуть повністю забезпечувати себе самостійно”. — розповідає адміністраторка місця тимчасового проживання у Дніпрі і сама вимушена переселенка Наталія.
У 2025 році унаслідок ескалації бойових дій та зміни тактики ведення війни гуманітарні працівники під час роботи в Україні стикалися зі значними обмеженнями доступу, особливо поблизу лінії фронту. Через зміни лінії фронту гуманітарні організації втратили доступ до понад 51 000 людей у східних районах, яким раніше надавали допомогу. З січня по листопад 2025 року було зареєстровано понад 230 інцидентів, пов'язаних з гуманітарним доступом, і 8 гуманітарних працівників загинули, четверо з них під час виконання службових обов’язків. На надання послуг також вплинула військова мобілізація гуманітарного персоналу та/або співробітників. Доступ до окупованих територій залишався вкрай обмеженим, а надана допомога була недостатньою для задоволення необхідного обсягу потреб.
Операційна присутність
в 2026 році
Гуманітарна спільнота продовжує дотримуватися зобов’язань щодо забезпечення соціально-правового захисту та надання допомоги людям, які її потребують, де б вони не знаходилися. Попри постійні безпекові загрози та зміну лінії фронту, гуманітарні організації продовжують працювати, адаптуючи свої підходи шляхом планування з урахуванням ризиків та забезпечення передбачуваного гуманітарного доступу завдяки взаємодії з відповідними органами влади. Для надання підтримки мирним мешканцям на окупованих територіях та в районах активних бойових дій, забезпечуючи при цьому безпеку персоналу та постраждалих людей і дотримання принципів надання допомоги на основі потреб, пріоритетними будуть дистанційний моніторинг та адаптивні механізми надання допомоги.
У 2025 році різке скорочення фінансування призвело до зменшення загальної кількості організацій, що здійснюють оперативну діяльність, з 468 на кінець 2024 року до 427 партнерів у 2025 році, і очікується, що ця тенденція продовжиться і в 2026 році. Це зміни непропорційно стосувалися українських неурядових організацій, зокрема організацій, очолюваних жінками, та організацій, що захищають права жінок. Декілька організацій закрили або призупинили свої програми, а інші стикаються з неминучим скороченням послуг. Такі скорочення та перебої в роботі негативно впливають на локалізацію реагування і зменшують спроможності реагування українських організацій. Станом на серпень 2025 року 35 % організацій, що захищають права жінок, повідомили про брак фінансування для програм, що враховують гендерні аспекти.
Скорочення фінансування призвело до того, що значна кількість людей залишилася без достатнього житла, медичної допомоги, послуг соціально-правового захисту, їжі або чистої води. Гуманітарним партнерам було складно надавати основні послуги найбільш вразливим групам людей, зокрема постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, постраждалим від гендерно зумовленого насильства, літнім людям та людям з інвалідністю, особливо в районах, які найбільше постраждали від війни.
Як свідчить досвід реагування 2025 року, потрібна більша гнучкість фінансування та його наявність для українських НУО, жіночих і жіночих правозахисних організацій для задоволення потреб людей, які змінюються, а також адаптивного реагування з визначеними на основі наявних даних географічними пріоритетами. Крім того, необхідна адвокація більшої присутності українських НУО та посилення співпраці з місцевими партнерами, а також постійна адвокаційна робота з донорами у сфері розвитку та взаємодія з учасниками процесу раннього відновлення та розвитку, а також з урядом для підтримки в районах, не включених до ПГПР. Водночас потрібне проактивне планування на випадок надзвичайних ситуацій для реагування на зміни ризиків у сфері захисту та нові хвилі переміщення.
References
- GiHA. Картування жіночих правозахисних організацій в Україні, серпень 2025 року.