Загальна стратегія реагування, побудована навколо чотирьох стратегічних пріоритетів для забезпечення багатосекторального реагування, ґрунтується на тематичному підході. Кожний пріоритет пов’язаний із двома стратегічними цілями завдяки пріоритетним багатосекторальним заходам реагування.
- Стратегічний пріоритет 1 передбачає підтримку найбільш вразливих людей, які залишаються поблизу лінії фронту (0–50 км). Метою є забезпечити сталу життєво необхідну допомогу мирним мешканцям, які стикаються з інтенсивними бойовими діями, ризиками у сфері захисту та позбавлені основних послуг. Пріоритет надаватиметься мешканцям у зоні 20 км від лінії фронту, які вважаються найбільш вразливими та потребують допомоги, зокрема найбільш вразливим групам людей, включно з людьми похилого віку, людьми з інвалідністю, жінками, дітьми, які наражаються на ризики, та вимушеними переселенцями, які зазнали неодноразового переміщення і не можуть виїхати далі у безпечніші райони. У межах 20–50 км від лінії фронту, щоб визначити, кому надаватиметься допомога, будуть застосовані додаткові критерії вразливості щодо непереміщених постраждалих від війни людей, водночас всі вимушені переселенці у цій зоні вважаються вразливими. Визначення лінії фронту відображає зміну характеру бойових дій та різний рівень інтенсивності та впливу обстрілів і точності атак. Лінія фронту залишається відносно статичною на півночі та півдні (уздовж річки Дніпро), але є дуже динамічною на сході, що потребує адаптивних заходів реагування з урахуванням змін гуманітарного доступу, безпекових умов та переміщення населення. Реагування сприятиме досягненню Стратегічних цілей 1 і 2 шляхом надання невідкладної життєво необхідної багатосекторальної допомоги та забезпечення доступу до основних послуг для запобігання подальшому погіршенню гуманітарних умов.
- Стратегічний пріоритет 2 передбачає реагування на потреби вразливих людей, які щойно були змушені залишити домівки, у тому числі евакуйованих. Головна увага приділятиметься трьом видам короткострокової допомоги (до шести місяців) на всіх етапах вимушеного переміщення із місць постійного проживання до безпечніших приймаючих громад, у тому числі транзитних центрів і місць тимчасового проживання: i) підтримка безпечної евакуації з небезпечних районів із повагою до гідності людей та забезпечення організованої евакуації з урахуванням потреб у сфері соціально-правового захисту; ii) термінова допомога та координація у транзитних центрах, щоб гарантувати безпечне тимчасове розміщення та доступ до основних послуг для людей, які прибувають із прифронтових районів; iii) короткострокова підтримка сімей, які щойно були змушені виїхати, у місцях розміщення, у тому числі у МТП, для надання цільової допомоги та послуг впродовж зазначеного часу. Цей пріоритет передбачає надання підтримки по всій країні залежно від розташування приймаючих областей, визначених урядом, і включає вразливих людей, які евакуюються самостійно. Після шести місяців допомога найбільш вразливим людям, які залишаються у місцях тимчасового проживання та приймаючих громадах, надаватиметься в межах Стратегічного пріоритету 4. Реагування у межах цього пріоритету спрямовано на досягнення обох Стратегічних цілей (1 і 2), і перевага надаватиметься безпечним евакуаціям із забезпеченням гідності людей, негайному безпечному тимчасовому розміщенню та доступу до основних послуг у транзитних центрах і місцях тимчасового проживання, а також цільовій допомозі у приймаючих громадах упродовж визначеного часу.
- Стратегічний пріоритет 3 — надання термінової допомоги після обстрілів — передбачає негайні заходи реагування на безпосередні наслідки обстрілів та ударів, від яких постраждали мирні мешканці, протягом 72 годин, коли місцеві спроможності реагування відсутні або обмежені (Стратегічна ціль 1), та середньострокову підтримку у зв’язку з опосередкованим впливом обстрілів до трьох місяців, включно з дрібними ремонтами критичної цивільної інфраструктури та продовженням гуманітарної підтримки основних послуг для доповнення урядового реагування (Стратегічна ціль 2). Гуманітарна спільнота надаватиме таку підтримку по всій країні, коли обсяги, інтенсивність або частота ударів та обстрілів перевищують можливості реагування місцевої влади та громад.
- Стратегічний пріоритет 4 пов’язаний із забезпеченням пріоритетності питань соціально-правового захисту для вразливих ВПО та вразливих груп людей, для яких є значний ризик залишитися без підтримки у межах систем соціального захисту. Таке реагування буде спрямовано на забезпечення підтримки на заключному етапі переміщення ВПО, щоб забезпечити сталість життєво необхідної підтримки та усунути бар’єри для доступу вразливих груп людей до послуг, запобігти поглибленню вразливості та ризиків, зменшити ризик подальшої шкоди, повторного переміщення та повернення до небезпечних районів і сприяти інтеграції у місцеві громади та державні послуги. Така допомога надаватиметься по всій країні для досягнення Стратегічних цілей 1 та 2.
Визначення географічного спрямування, подій та критеріїв вразливості людей, які потребують допомоги за кожним пріоритетом, забезпечує чітке розмежування для уникнення дублювання та забезпечення взаємозв’язків між стратегічними пріоритетами. Такий підхід уможливлює гнучкість для адаптування заходів реагування у разі можливих змін пріоритетів з огляду на зміну інтенсивності бойових дій, географічного спрямування або зростання вразливості окремих груп населення.
Реагування за стратегічними пріоритетами буде спрямовано на дві основні групи населення: вимушено переміщені та непереміщені постраждалі від війни люди, та особлива увага приділятиметься найбільш вразливим людям, включно з людьми похилого віку, людям з інвалідністю, жінкам, та дітям і жінкам, які наражаються на ризики. Для кожного стратегічного пріоритету критерії вразливості визначатимуть відбір тих, кому надаватиметься допомога.
Допомога надаватиметься у формі послуг, у натуральній формі та у вигляді грошової допомоги та ваучерів. Там, де це можливо та доцільно, пріоритет надаватиметься грошовій допомозі. Для просування цього розроблено уніфікований підхід до надання грошової допомоги за пріоритетами для задоволення загальних потреб людей, із застосуванням при цьому різних сум грошових виплат для кожного стратегічного пріоритету, де це доцільно. Такий тематичний підхід та надання допомоги у межах кластерів буде структуровано навколо пакетів підтримки, визначених для кожного Стратегічного пріоритету для збільшення результативності та ефективності реагування. На операційному рівні кластери продовжать забезпечувати технічне керівництво та якість реагування, а також проводити аналіз і координацію з партнерам для надання підтримки з урахуванням перегляду механізмів координації відповідно до Гуманітарного перезавантаження.
У 2026 році гуманітарне реагування буде спрямоване на райони з найбільшою гостротою потреб, забезпечуючи при цьому гнучкість підходів для реагування по всій країні. Запланована допомога надаватиметься насамперед у найбільш постраждалих прифронтових районах та північних прикордонних регіонах, зокрема в Сумській та Чернігівській областях, де повідомляється про рівні гостроти потреб 4 і 5. Заходи реагування по всій країні передбачають допомогу вразливим людям, які щойно були змушені залишити свої домівки, під час початкової евакуації, надання термінової підтримки після обстрілів, а також забезпечення соціально-правового захисту вразливих ВПО та груп людей, для яких існують значні ризики, що вони можуть залишитися без підтримки у межах механізмів соціального захисту, залежно від тенденцій та частоти подій. Аналіз потреб на окупованих територіях інтегровано в межах відповідних стратегічних пріоритетів, дотримуючись підходу, заснованого на правах людини, та використовуючи наявні дані.
План гуманітарного реагування на 2026 рік (ПГПР) структуровано таким чином, щоб чітко розмежувати гуманітарні потреби, що входять до обсягу цього Плану та для забезпечення яких потрібна термінова життєво необхідна допомога або підтримка, орієнтована на забезпечення соціально-правового захисту, і перехідні потреби та заходи, забезпечення яких знаходиться на перетині із заходами у сфері відновлення або розвитку. Такі перехідні потреби та заходи визначено та задокументовано в додатку до Плану для адвокації з організаціями, які працюють у сфері розвитку, та урядом. Третю категорію потреб і заходів, які мають бути передані організаціям у сфері розвитку або відновлення, виключено з Плану.
Локалізація
Українські неурядові організації в Україні, зокрема організації громадянського суспільства та волонтерські мережі, відіграють центральну роль у гуманітарному реагуванні, та часто першими надають підтримку, зокрема в районах підвищеного ризику та прифронтових районах. У 2025 році через різке скорочення фінансування особливо постраждали невеликі українські організації, попри їхню критично важливу роль у реагуванні. Для збереження та просування ролі, присутності та лідерства українських неурядових організацій потрібно продовження адвокаційних заходів.
У межах Гуманітарного перезавантаження операційну координацію на обласному рівні було оптимізовано для сприяння інклюзивності, прозорості та рівному представництву й участі українських партнерів у Гуманітарних операційних координаційних групах, які було щойно створено у трьох хабах із найбільшими гуманітарними потребами. Групи уповноважені ухвалювати операційні рішення та безпосередньо підзвітні Гуманітарній команді країни. Роль місцевих партнерів також була посилена завдяки створенню у 2024 році механізмів територіальної координації для усунення прогалин у координації в важкодоступних районах Сумської області на півночі та Херсонської громади на півдні країни. Місцеві організації є співочільниками цих платформ, які призначені для забезпечення зв’язків між заходами служб надзвичайного реагування і ширшою гуманітарною структурою з метою сприяння співпраці та реагуванню з урахуванням місцевих особливостей.
У 2025 році Гуманітарний фонд для України (UHF) запровадив моделі територіального виділення коштів для децентралізації пріоритетів фінансування та посилення участі українських НУО у прийнятті рішень щодо розподілу коштів Фонду, використовуючи їхній досвід, знання та експертизу на місцевому рівні в Харківській та Херсонській областях. Фонд продовжує відігравати ключову роль як інструмент фінансування для українських організацій завдяки цілій низці ініціатив, спрямованих на підтримку як українських організацій, які діють по всій країні, так і місцевих структур. У 2024 році майже 60 % усіх виділених коштів (96 мільйонів доларів США) було надано українським організаціям. У 2025 році ця частка зросла майже до 70 %: UHF виділив 134 млн доларів США українським НУО.
З огляду на зазначені напрацювання Гуманітарна команда країни розробляє План дій щодо локалізації, який спирається на попередні досягнення з 2022 року, зокрема завдяки Гуманітарному фонду для України. Цим Планом передбачено зміцнення лідерства українських організацій у межах стратегічних і операційних платформ координації, збільшення залучення місцевих спроможностей реагування, а також забезпечення більш справедливої їх участі в ухваленні рішень та доступі до ресурсів і створенні партнерств. У 2026 році під керівництвом Гуманітарної групи країни та відповідно до зобов’язань за Великою угодою (Grand Bargain) і зобов’язань Міжвідомчого постійного комітету гуманітарна спільнота продовжить зміцнювати інституційні спроможності та сприяти провідній ролі українських гуманітарних організацій у ефективному реагуванні на гуманітарні потреби.