Чотири стратегічні пріоритети Плану гуманітарного реагування на 2026 рік (ПГПР) визначають багатосекторальне гуманітарне реагування для найбільш вразливих людей, де б вони не знаходились, з урахуванням аспектів соціально-правового захисту та його більш центральної ролі на стратегічному рівні. В основі заходів лежить принцип “Не нашкодь”, який поєднується з орієнтованими на громади підходами, ефективними системами перенаправлення для отримання допомоги та посиленим моніторингом у сфері захисту для виявлення ризиків і координації заходів і операційних рішень стосовно реагування. Колективні адвокаційні зусилля будуть спрямовані на забезпечення безпечного інклюзивного доступу до основних послуг і допомоги для людей, для яких є найбільші ризики (у тому числі літніх людей і людей з інвалідністю) з урахуванням потреб у доступних місцях для розміщення та сталому догляді з повагою до їхньої гідності та відповідно до принципу інтерсекційності, щоб запобігти виключенню потребуючих з необхідних механізмів підтримки та забезпечити справедливість під час розроблення та реалізації програм. Під час реагування також забезпечуватиметься дотримання обов’язку піклування про працівників українських і міжнародних організацій, які надають допомогу у прифронтових громадах.
Під керівництвом Гуманітарного координатора Гуманітарна команда країни підтверджує свою відповідальність за захист вразливих груп людей, для яких існують ризики сексуальної експлуатації та наруги (СЕН), та забезпечення доступу до відповідних послуг для постраждалих і людей, які наражаються на ризики гендерно зумовленого насильства (ГЗН), і до послуг у сфері захисту дітей, заснованих на правах людини та орієнтованих на постраждалих. Заходи запобігання таким ризикам включають обов’язкові оцінки ризиків, розміщення інформаційних матеріалів для підвищення обізнаності у транзитних центрах і місцях тимчасового проживання, повідомлення щодо запобігання СЕН (ЗСЕН) та механізми подання скарг, про які повідомляється під час підготовки до евакуації. Такі матеріали та механізми мають бути розроблені у доступних форматах і місцевими мовами та спрямовані на групи людей, які стикаються з додатковими бар’єрами. Завдяки стратегії децентралізації мережа ЗСЕН працює через регіональні хаби, і у 2026 році планується забезпечити її керівництво Секретаріатом на центральному рівні. Локалізація ЗСЕН просувається шляхом зміцнення спроможності громадських структур отримувати інформацію про можливі порушення, використовувати оновлені механізми перенаправлення для отримання допомоги щодо ГЗН та управляти механізмами розгляду скарг на рівні громад. Узгоджена міжвідомча комунікаційна кампанія та спрощені міжвідомчі стандартні операційні процедури щодо обміну інформацією про випадки СЕН у поєднанні з підходом, орієнтованим на постраждалих, забезпечать конфіденційне перенаправлення людей для отримання підтримки з повагою до їхньої гідності. Ці механізми будуть інтегровані з правоохоронними органами, радами ВПО та узгодженими міжвідомчими системами реагування.
Гендерний чинник все ще пов’язаний з посиленням потреб та вразливості, особливо у поєднанні з віком, інвалідністю, належністю до меншин, складом домогосподарства та різноманітністю сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та самовираження та статевих характеристик. Гендерні особливості відіграють більш помітну роль далі від лінії фронту (особливо за межами 20 км), де домогосподарства, що складаються лише з жінок, повідомляють про більший рівень потреб за кількома напрямами, зокрема у сфері продовольчої безпеки, механізмів подолання труднощів та доходів. Реагування інтегруватиме інтерсекційні, інклюзивні підходи для запобігання розробленню та реалізації програм, які не враховують гендерні особливості, та для забезпечення допомоги, заснованої на потребах. Для покращення моніторингу та звітності, збір та аналіз даних проводитиметься з розподілом за статтю, віком та наявністю інвалідності. Пріоритетом також залишатиметься конструктивне залучення організацій із захисту прав жінок.
Принцип підзвітності перед постраждалими людьми є засадничим для Плану гуманітарного реагування 2026 року для забезпечення відповідності реагування тим видам допомоги, яким віддають перевагу люди, і залучення постраждалих до його формування. Наступного року реагування передбачає взаємодію з громадами на всіх етапах гуманітарного реагування — від розроблення до реалізації програм допомоги та їх моніторингу. Партнери посилюватимуть двосторонню комунікацію, використовуючи достовірні канали комунікацій, яким надають перевагу громади, щоб забезпечити розуміння людьми того, які є види допомоги, хто має на неї право і чому. Партнери також системно інтегруватимуть зворотний зв’язок, отриманий у межах Механізмів скарг і зворотного зв’язку, а також за результатами моніторингу після розподілу допомоги та оцінок, у вдосконалений аналіз, який слугуватиме основою для змін програм і коригування реагування, а також для виявлення груп людей, які залишаються поза увагою. Оцінка дотримання принципу підзвітності перед постраждалими людьми проводитиметься на основі досвіду громад: чи відчувають мешканці громад, що їхню позицію чують і враховуються під час прийняття рішень, які стосуються їх. У межах Стратегічних пріоритетів принципи підзвітності перед постраждалими людьми будуть впроваджуватися завдяки інструментам комунікацій, адаптованим до кожного пріоритету, гнучкому формуванню програм на основі зворотного зв’язку та усуненню недоліків як стандартним елементам реагування і моніторингу. У 2026 році гуманітарні партнери та керівництво зобов’язуються забезпечувати колективну підзвітність, яка збільшить можливості постраждалих людей на всіх етапах циклу гуманітарних програм впливати на ухвалення рішень, отримувати достовірну інформацію та бачити, як їхній зворотний зв’язок перетворюється на конкретні дії.
Пріоритетом залишається задоволення особливих потреб людей похилого віку, людей з інвалідністю, у тому числі дітей з порушеннями розвитку (які потребують відповідної адаптації заходів), та інших груп людей, які мають різноманітні потреби. Зокрема шляхом усунення бар’єрів доступу, застосування даних з розподілом за статтю, віком та інвалідністю, та забезпечення конструктивної участі відповідних організацій продовжуватиметься відповідно до Стандартів гуманітарної інклюзії та Керівних принципів Міжвідомчого постійного комітету щодо інклюзії людей з інвалідністю у гуманітарній діяльності. Перетин вразливостей підвищує ризики людей у сфері соціально-правового захисту та обмежує доступ до послуг. Потрібне узгоджене, орієнтоване на усунення бар’єрів та інтерсекційне формування програм для забезпечення гідності людей, доступності послуг та безпеки для тих, хто стикається з множинними формами виключення. Цільова підтримка людей, які стикаються з підвищеними ризиками, визначатиме пріоритети реагування та запобігатиме дискримінації під час надання життєво необхідної допомоги та послуг. Тісна співпраця з громадськими організаціями покращить безпечну евакуацію, доступ до допомоги для забезпечення основних потреб, ліків та психосоціальної підтримки. Їх інтеграція у системи перенаправлення та зворотного зв’язку посилить соціально-правовий захист і забезпечить адаптацію програм до змін ризиків протягом 2026 року.
Гуманітарні партнери дедалі більше просувають екологічні підходи, зокрема використовуючи енергоефективні матеріали, сприяючи енергетичній сталості завдяки екологічним джерелам енергії, уникаючи використання азбесту, забезпечуючи сортування будівельних відходів та безпекову оцінку ґрунтових вод перед ремонтом для запобігання забрудненню. Додаткові заходи включають відповідальну утилізацію відходів, безпечний збір медичних відходів та просування енергоефективної теплоізоляції. Завдяки встановленню сонячних систем для комунальних установ зменшуються викиди та забезпечується стале енергопостачання під час відключень електроенергії. Ці заходи допомагають мінімізувати екологічні ризики, забезпечуючи громади безпечним житлом, водою та основними послугами.