СП 2. Гострота потреб, потрібна і запланована (першочергова) допомога
“Коли я вперше приїхала до цього місця тимчасового проживання, мені було дуже важко, і фізично, і психологічно. Було боляче покидати дім, розлучатися з мамою, а здоров’я стрімко погіршувалося. Допомога гуманітарних працівників, особливо підтримка психолога, була дуже важливою. Спочатку було важко відкриватися, говорити про те, що болить. На це потрібен час. Але підтримка, яку я отримала, і ремонт, який вони зробили тут, змінили все. Завдяки новим пандусам і санвузлам я знову можу пересуватися самостійно. А з іншими мешканцями центру ми вже не просто сусіди — ми стали родиною”. — Ірина, вимушена переселенка з Донеччини, яка зараз живе у Запоріжжі.
Огляд потреб
З огляду на змінну динаміку бойових дій та тенденції переміщення очікується, що у 2026 році близько 504 000 людей будуть змушені залишити свої домівки, зокрема у межах оголошених евакуацій. У 2025 році ескалація бойових дій і зміни лінії фронту спричиняли нові хвилі переміщення: понад 130 000 людей були евакуйовані за підтримки уряду або гуманітарних організацій, і ще більше виїхали самостійно.
У населених пунктах у межах 20 км від лінії фронту, де оголошено обов’язкову евакуацію, проживають близько 800 000 людей, які перебувають у зоні значного ризику переміщення. Ці люди потребують багатосекторальної термінової підтримки протягом перших шести місяців переміщення — від прифронтових районів до транзитних центрів і далі до приймаючих громад, у тому числі до місць тимчасового проживання. Хоча евакуації здійснюються під керівництвом державних органів, гуманітарна допомога є критично необхідною для доповнення спроможностей урядових організацій, особливо для надання спеціалізованої допомоги людям літнього віку, людям з інвалідністю та сім’ям із дітьми.
За даними Опитування з питань захисту, проведеного Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) (UNHCR Protection Survey), 14 % людей, які розглядають можливість переїзду в безпечніші райони, потребуватимуть допомоги з евакуацією. Вразливі люди, що залишаються в небезпечних районах, також потребують доступної та достовірної інформації, щоб ухвалити обґрунтоване рішення щодо переміщення або підготуватися до евакуації, зокрема про наявність послуг у місцях призначення. Люди літнього віку та люди з інвалідністю, які становлять 47 % цієї групи, особливо вразливі та часто виїжджають останніми через втрату того, що вважають опорою: домівок, майна, соціальних виплат і звичних соціальних зв’язків. За даними Міністерства соціальної політики України, станом на січень 2025 року у 42 соціальних установах, які все ще працюють у прифронтових районах, проживає близько 67 000 мешканців. Потрібна термінова релокація таких закладів, проте спроможності для прийому в інших регіонах уже перевантажені. Діти також стикаються з особливими ризиками розлучення з родинами, психологічних травм, переривання навчання, що потребує відповідних спеціалізованих та сприятливих для дітей підходів і послуг. Крім того, жінки, дівчинки та вразливі групи людей наражаються на підвищені ризики гендерно зумовленого насильства та експлуатації.
Після того, як вони залишили домівки, внутрішньо переміщені особи, як ті, кого евакуювали державні органи чи гуманітарні організації, так і ті, хто виїхав самостійно, перед подальшим переміщенням зазвичай перебувають у транзитних центрах. Критично важливим залишається забезпечити відповідну та доступну пропускну спроможність таких центрів, особливо для людей з обмеженою мобільністю, дітей та жінок, для яких є ризики. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) і Кластера координації та управління об’єктами розміщення ВПО, 60 % транзитних центрів, де було проведено оцінку, мають суттєві бар’єри доступності для людей з інвалідністю та людей літнього віку, а 40 % знаходяться у непридатних приміщення, де через велику ротацію та обмеженість місць для перебування постійно виникає перенавантаження. Перед тим як рушити далі, ВПО, які туди прибули, мають стабілізувати свій стан та отримати критично необхідну допомогу. Зокрема вони мають бути забезпечені місцем для короткострокового перебування, харчовими продуктами, гігієнічними та непродовольчими (індивідуальними і сімейними) наборами, інтегрованими послугами первинної медичної допомоги, а також ключовими послугами у сфері соціально-правового захисту щодо відновлення/отримання документів, достовірної інформації та перенаправлень для отримання допомоги, психосоціальної підтримки та індивідуального супроводу.
У місцях переміщення, зокрема у місцях тимчасового проживання, де часто розміщують найбільш вразливих людей, залишаються гострі потреби, у тому числі у вимушених переселенців, які не зупинялися у транзитних центрах. У 2025 році у понад 800 МТП по всій країні, де загалом проживає 48 000 людей, було зареєстровано щонайменше 14 000 ВПО, які нещодавно залишили свої домівки. Понад третину таких ВПО (39 %) зареєстровано в Дніпропетровській та Харківській областях. А у центральних і західних областях також продовжують приймати вимушених переселенців як у МТП, так і в інших місцях. Складнощі пошуку місць в МТП посилюються через невідповідність умов проживання, брак приватності, відсутність доступної інфраструктури та спеціалізованих послуг у багатьох закладах як у містах, так і в сільській місцевості, що збільшує ризики у сфері захисту, зокрема підвищує ризики гендерно зумовленого насильства. Як було зазначено під час консультації з організаціями людей з інвалідністю та радами ВПО, труднощі з пошуком відповідного місця для тимчасового проживанням та доступу до послуг можуть змушувати людей відкладати евакуацію, навіть за наявності значної загрози життю, що особливо актуально для людей літнього віку, людей з інвалідністю, дітей і жінок у групі ризику.
Обсяг допомоги у межах стратегічного пріоритету та зв’язки з іншими пріоритетами
У межах Стратегічного пріоритету 2 розглядаються невідкладні гуманітарні потреби, що виникають унаслідок вимушеного переміщення протягом перших шести місяців, включно з евакуаціями з районів, де люди стикаються з підвищеними ризиками через ескалацію бойових дій або погіршення умов проживання внаслідок війни. Заходи у рамках цього пріоритету передбачаються по всій країні, у тому числі у районах, де оголошено обов’язкову евакуацію, інших небезпечних районах уздовж маршрутів переміщення до безпечніших місць, а також у приймаючих населених пунктах, включно з центральними та західними областями.
Діяльність за Стратегічним пріоритетом 2 спрямована на підтримку вимушених переселенців у рамках організованих урядом або гуманітарними організаціями евакуацій; людей, що виїжджають із окупованих територій; людей, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права (МГП), людей, які були звільнені та репатрійовані в межах гуманітарних домовленостей; вразливих внутрішньо переміщених осіб, які залишають небезпечні райони самостійно, часто без підтримки та необхідних речей, не маючи достовірної інформації, інколи не користуючись транзитними центрами. Пріоритет надається тим, хто стикається з найбільшими бар’єрами щодо безпечного пересування та своєчасного доступу до послуг, зокрема: людям літнього віку, людям з інвалідністю, дітям у групі ризику, постраждалим від порушень прав людини, одноосібним домогосподарствам.
Щоб узгодити підтримку та запобігти дублюванню, заходи згідно зі Стратегічним пріоритетом 2 чітко відмежовані від інших пріоритетів. Ця допомога спрямована виключно на початковий етап переміщення з прифронтових і небезпечних районів та на короткострокову підтримку одразу після прибуття. Вона відрізняється від заходів за Стратегічним пріоритетом 1, які спрямовані на людей, які залишаються в районах зі значними ризиками, а також від підтримки відповідно до Стратегічного пріоритету 3, призначеної для постраждалих від обстрілів. Водночас заходи пов’язані з підтримкою згідно зі Стратегічним пріоритетом 3 у ситуаціях, коли масовані обстріли призводять до евакуації або вимушеного переміщення людей. Допомога людям, які перебувають у тривалому переміщенні понад шість місяців, здійснюється в межах Стратегічного пріоритету 4, який передбачає підтримку та послуги у сфері соціально-правового захисту для тих, чиї ризики та чинники вразливості зберігаються або поглиблюються після завершення початкового періоду підтримки.
Стратегія реагування
У рамках стратегічного пріоритету 2 у 2026 році будуть задоволені гуманітарні потреби близько 504 000 людей, які, за оцінками, можуть бути вимушено переміщені, в тому числі у межах оголошених евакуації. Багатосекторальна допомога для таких переміщених осіб, включаючи евакуйованих, спрямована на задоволення потреб найбільш вразливих груп людей на кожному етапі переміщення. Пріоритетом є своєчасне надання життєво необхідної допомоги людям, які виїжджають з районів підвищеного ризику, забезпечення їхньої безпеки, гідності та доступу до основних послуг відповідно до Стратегічної цілі 1 ПГПР. Реагування структуровано навколо трьох інтегрованих багатосекторальних пакетів:
- Пакет заходів 1. Гуманітарна підтримка евакуації з районів підвищеного ризику,
- Пакет заходів 2. Негайна допомога та стабілізація в транзитних центрах та проміжних евакуаційних пунктах.
- Пакет заходів 3. Підтримка людей під час подальшого переміщення та початкового розміщення в безпечніших приймаючих громадах, в тому числі для вразливих людей, які не відвідували транзитні центри.
У межах Пакету реагування 1 перевага надається забезпеченню безпечного та гідного переміщення людей, які наражаються на ризики, включно з підтримкою для прийняття поінформованих рішень. Відповідно до Рекомендацій щодо гуманітарних евакуацій, гуманітарна допомога доповнюватиме державні евакуації завдяки налагодженим механізмам координації на місцевому рівні. Гуманітарна допомога ґрунтуватиметься на принципах добровільності, інклюзивності, відсутності дискримінації, збереженні єдності сімей та враховуватиме найкращі інтереси дитини, а також індивідуальні потреби, включно зі спеціалізованими евакуаціями для літніх людей та людей з інвалідністю, першою психологічною допомогою, перевезенням особистих речей і худоби для збереження засобів до існування, а також забезпеченням первинної медичної допомоги у приймаючих громадах. По всьому маршруту евакуації буде забезпечене надання допомоги у незначних обсягах (вода, харчові продукти тощо) для задоволення нагальних потреб людей. На запит департаментів охорони здоров’я партнери координуватимуть переміщення медичних закладів у безпечніші райони. У співпраці з Мінсоцполітики буде реалізовано спеціальні моделі допомоги, які передбачають залучення гуманітарної підтримки для евакуації найуразливіших людей, які мешкають у закладах у прифронтових районах.
Пакет реагування 2 спрямований на забезпечення стабілізації в транзитних центрах, де надаватимуться багатосекторальні послуги, допомога в натуральній формі та грошова допомога (грошові виплати за пріоритетами) для забезпечення нагальних потреб і сприяння подальшому переміщенню до приймаючих громад, включно з місцями тимчасового проживання та приватним житлом. Належні умови для прийому евакуйованих будуть забезпечені завдяки, зокрема, облаштуванню місць для короткострокового перебування; створенню інклюзивної інфраструктури для людей з інвалідністю; залученню персоналу, який пройшов навчання щодо роботи з вразливими групами (людьми літнього віку, людьми з інвалідністю, дітьми, жінками, які наражаються на ризики), та заходам підготовки до осінньо-зимового періоду для безпечного функціонування центрів. Крім послуг для реагування на складні та небезпечні для життя умови, буде розподілятися така допомога в натуральній формі, як засоби першої необхідності й гігієни, медикаменти та медичні матеріали, набори для жінок, дівчинок, дітей і людей з інвалідністю, вагітних і жінок, які кормлять груддю, гаряча їжа, харчові продукти, непродовольчі набори для подальшої дороги та початкового облаштування у приймаючих громадах. Ключові послуги в транзитних центрах включають забезпечення доступу до питної води, санітарно-гігієнічних умов, надання сприятливих для дітей, інклюзивних та орієнтованих на постраждалих людей послуг, правову допомогу, індивідуальний супровід, психосоціальну підтримку, інформування про права та наявні послуги, допомогу з маршрутами подальшого переміщення, пошуком місць проживання у місцях тимчасового проживання. Ключовою залишатиметься координація з місцевою владою, яка дедалі більше братиме на себе провідну роль у управлінні транзитними центрами, як передбачено новим законодавством про евакуації.
На етапі початкового розміщення у приймаючих громадах заходи у межах пакету 3 спрямовані на забезпечення безпечного розміщення в гідних умовах в громадах та місцях тимчасового проживання по всій країні, а також надання послуг супроводу для найвразливіших вимушених переселенців, які щойно переїхали в громади. Цей етап є критичним для запобігання вторинному переміщенню та передчасному поверненню до небезпечних зон через незадоволені потреби. У рамках Пакету передбачена підтримка до шести місяців, включно з забезпеченням постійного піклування, забезпеченням критично необхідних засобів до існування, доступу до державних послуг і сприянням у пошуку більш сталих і прийнятних умов для проживання. Серед таких послуг допомога з відновленням особистих документів, первинна медична допомога та психологічна підтримка, соціальні послуги та підтримка у громадах, перенаправлення для отримання допомоги у спеціалізованих медичних закладах, забезпечення доступу до освіти та безперервності навчання, а також систем соціального захисту, тобто послуг, які не можуть бути ефективно надані у транзитних центрах. Критичним компонентом залишатиметься забезпечення достатньої кількості місць та необхідних заходів мінімізації ризиків, базових умов проживання та доступності для вразливих людей у МТП. Водночас має враховуватися, що такі центри є тимчасовим рішенням, а не кінцевим пунктом для ВПО. Ця категорія людей становить близько 15 % евакуйованих, які прибувають до транзитних центрів, і вразливих людей, які виїжджають самостійно безпосередньо до МТП. Відповідна підтримка включатиме: цільові ремонти житла, покращення інклюзивності, забезпечення необхідними непродовольчими товарами. Крім МТП, у приймаючих громадах будуть реалізовуватися перехідні заходи із забезпечення ВПО житлом, зокрема підтримка для оренди для людей працездатного віку та ремонт непридатного житла, яке могло б бути відремонтовано для подальшого розміщення ВПО.
На всіх етапах переміщення для забезпечення гідності людей та можливості самостійно ухвалювати рішення пріоритетною, коли це можливо, буде грошова допомога. Водночас визнається, що в невідкладних ситуаціях може бути потрібна допомога в натуральній формі або безпосередньо у формі послуг. Гуманітарна допомога доповнюватиме державні системи, заповнюючи прогалини у випадках, коли державні спроможності перевантажені. Для забезпечення безпечної, гідної та інклюзивної допомоги в межах цього Стратегічного пріоритету ключовими є розбудова місцевих спроможностей, забезпечення участі громад та ефективних механізмів перенаправлення для отримання допомоги і зворотного зв’язку.
Визначення груп людей, кому планується допомога, та пріоритетів надання допомоги
У межах Стратегічного пріоритету 2 головна увага приділяється своєчасній, життєво необхідній підтримці людей, які стикаються з найвищими ризиками внаслідок нещодавнього переміщення. Географічні пріоритети залишаються гнучкими та визначаються на основі оперативного моніторингу бойових дій, державних оголошень про евакуацію, перебоїв основних послуг, а також навантаження на транзитні центри та приймаючі громади вздовж маршрутів переміщення. У межах цих територій підтримка у першу чергу спрямовується на найвразливіших людей, зокрема літніх людей, людей з інвалідністю, дітей, домогосподарства, очолювані одним із батьків, а також тих, хто наражається на ризики через нещодавнє переміщення, включно з людьми, які не можуть евакуюватися без сторонньої допомоги. Додаткова увага приділяється людям, які були змушені виїхати самостійно та не мають інформації, соціальних зв’язків або предметів першої необхідності. Через свою вразливість вони часто потребують негайної гуманітарної допомоги після прибуття у безпечні райони. Люди, які евакуюються з тимчасово окупованих територій, а також постраждалі від порушень прав людини, належать до групи людей з високим рівнем потреб, що потребують особливого підходу.
СП2: Розподіл людей, які потребують і яким планується надати допомогу/першочергово, та фінансові потреби за кластерами
References
- Уряд України. Урядові дані.