СП 3. Гострота потреб, потрібна і запланована (першочергова) допомога
“Того вечора до мене приїхала сестра. Ми просто сиділи на лавці біля будинку й розмовляли, коли пролунав гучний вибух. Ми ледве встигли забігти всередину. Скрізь скло, все в диму, а будинок здригнувся від удару. Вранці я побачила наслідки: зірваний дах, вибиті вікна. У моєї літньої сусідки вщент згорів будинок, а її чоловік загинув. Вони були такими добрими, щирими людьми... Досі не можу збагнути, чому так сталося саме з ними... Коли приїхали гуманітарні працівники й привезли матеріали для ремонту, я зрозуміла, що я не сама з цим горем. У такі моменти надія — це все, що в нас залишається”. — розповідає мешканка Краматорська Людмила.
Огляд потреб
Обстріли та удари й надалі становлять значну загрозу для мешканців України, як через безпосередній ризик для їхнього життя та майна, так і опосередковано унаслідок перебоїв основних послуг через пошкодження закладів та інфраструктури. Хоча обстріли переважно відбуваються у прифронтових районах, до кінця 2025 року також посилилися та розширилися удари по всій країні унаслідок застосування далекобійних ракет, від яких все частіше потерпають і населені пункти від лінії фронту. Географічна вразливість у зонах дуже високого ризику та в місцевостях, де можливості місцевої влади у деяких районах вичерпані, є основними чинниками гуманітарних потреб. Крім того, здатність постраждалого населення долати наслідки бойових дій знижується через наявні соціально-економічні чинники вразливості, особливо для родин з людьми похилого віку, людьми з інвалідністю та домогосподарств із одним годувальником.
Гуманітарні потреби відрізняються залежно від умов на місцях та гостроти ситуації. Так, у сільських мешканців обмежений доступ до основних послуг, і потреби загострюються через послаблення місцевих механізмів реагування, зокрема екстрених медичних служб, що посилює вразливість людей. У міських центрах, доступність послуг загалом краща, але через значні пошкодження життєво важливої та критичної інфраструктури, у тому числі багатоквартирних будинків, медичних закладів, закладів освіти, систем водопостачання, електро- та теплопостачання, торговельних закладів, порушується надання основних послуг. Унаслідок щільності населення в містах обстріли спричиняють велику кількість постраждалих, оскільки під час одного обстрілу можуть бути поранені або загинути багато людей. Вичерпання індивідуальних механізмів подолання труднощів та інституційних спроможностей через повторні атаки обумовлює потребу у швидкому й узгодженому гуманітарному реагуванні задля порятунку людей, забезпечення соціально-правового захисту та добробуту постраждалих і відновлення критичних послуг.
Для реагування на зазначені потреби потрібна ціла низка заходів від підготовки (навчання надавачів допомоги, завчасне розміщення запасів, моніторинг ризиків у сфері захисту) до термінового реагування у перші 72 години після обстрілу (забезпечення їжею, грошовими виплатами, матеріалами для термінового ремонту житла, медичними послугами, психосоціальною підтримкою, сприяння возз’єднанню сімей, надання інформації, перенаправлень для отримання спеціалізованої допомоги, допомоги з перевезенням), а також визначення людей, яким потрібен довгостроковий індивідуальний супровід; середньострокова підтримка до трьох місяців (переважно реагування на опосередковані наслідки: гуманітарні ремонти інфраструктури та житла, підтримка для сплати оренди, відновленням засобів існування, утеплення осель, юридична допомога з відновлення документів та отриманням компенсацій за пошкоджене чи знищене майно, індивідуальний супровід, підтримка на рівні громад).
Підзвітність перед постраждалими людьми і міжсекторальні аналізи (зокрема щодо гендерних, вікових потреб, потреб з урахуванням інвалідності та ризиків у сфері захисту) — є невід’ємною частиною оцінки потреб після обстрілів та планування термінового реагування. Це забезпечує інклюзивність і своєчасне надання адресної допомоги вразливим групам людей з урахуванням зворотного зв’язку в режимі реального часу.
У межах цього Стратегічного пріоритету підкреслює важливість інклюзивного, своєчасного та узгодженого гуманітарного реагування, спрямованого на мінімізацію наслідків ударів та обстрілів, які посилюються поблизу та далі від лінії фронту, на зміцнення стійкості громад по всій Україні.
Обсяг допомоги у межах стратегічного пріоритету та зв’язки з іншими пріоритетами
У межах Стратегічного пріоритету 3 передбачає надання допомоги по всій країні з огляду на те, що через розширення та зміну характеру ведення війни удари можуть відбуватися у будь-якому регіоні України. Хоча обстріли найчастіше відбуваються у 20-кілометровій прифронтовій зоні, реагування на безпосередні та опосередковані наслідки планується також за межами цих зон з урахуванням вразливості (наприклад, допомога домогосподарствам з одним із батьків, людям похилого віку, людям з інвалідністю, людям, які мають економічні й соціальні чинники вразливості, а також зазнають підвищених ризиків у сфері захисту), тенденцій, обсягів наслідків та спроможності реагування місцевих органів.
Чітке розмежування та управління заходами, які перетинаються з підтримкою згідно зі Стратегічним пріоритетом 1 (через значну інтенсивність і частоту ударів у прифронтових районах) та зі Стратегічним пріоритетом 2 (коли масовані обстріли призводять до евакуації), є ключовими для ефективної координації та розподілу ресурсів. Аналіз вразливості населення для цього Стратегічного пріоритету включає географічні чинники, пов’язані з ризиком ударів, тенденції та масштаби атак, а також склад домогосподарств (зокрема домогосподарства з одним годувальником, люди похилого віку, люди з інвалідністю), економічні та соціальні чинники вразливості, а також підвищені ризики у сфері захисту, гендерно зумовленого насильства та експлуатації. Такий багатошаровий підхід забезпечує пріоритетне надання допомоги там, де стійкість людей зменшується найбільше. Така допомога включає негайне та середньострокове реагування на значні руйнування, пов’язані з війною, протягом періоду до трьох місяців, після якого очікується, що заходи відновлення та відбудови поводитимуться під керівництвом урядових органів. Через відмінності в потребах, готовності систем і підходах кластерів необхідні диференційовані пакети реагування у прифронтових зонах та інших постраждалих районах. Такий стратегічній підхід забезпечує узгоджене, інклюзивне планування програм згідно з принципами підзвітності відповідно до динаміки гуманітарної ситуації, що швидко змінюється.
Стратегія реагування
Багатосекторальне реагування на обстріли спрямоване на задоволення нагальних гуманітарних потреб та підтримку невідкладних та середньострокових заходів відповідно до Стратегічних цілей ПГПР 2026 року. Планується, що у 2026 році близько 2,7 млн людей, які постраждали від обстрілів, отримають гуманітарну допомогу. У межах цього Стратегічного пріоритету передбачено два пакети реагування:
- Пакет негайного реагування після ударів та обстрілів передбачає життєво необхідну допомогу протягом перших 72 годин після атаки. Пакетом передбачено оперативне надання грошової допомоги, продуктів харчування, води, матеріалів для ремонтів, основних медичних послуг та заходів соціально-правового захисту, спрямованих на стабілізацію постраждалого населення. Заходи підтримки будуть спрямовані на зменшення страждань унаслідок поранень, переміщення та втрати житла й майна, з повагою до людської гідності та прав людини. Особлива увага приділятиметься і заходи мінімізації ризиків будуть запроваджені для вразливих груп людей: домогосподарств, які очолюють жінки, дітей та їхніх опікунів, людей з інвалідністю та людей похилого віку. У межах цього пакету передбачено підтримку реагування на першочергові потреби здебільшого відповідно до Стратегічної цілі 1 (СЦ1) ПГПР (забезпечення своєчасної та термінової допомоги відповідно до гуманітарних принципів). Окремі заходи також сприятимуть швидкому відновленню роботи критично важливих послуг та інфраструктури відповідно до Стратегічної цілі 2 (СЦ2) ПГПР.
- Середньостроковий пакет реагування, який охоплює період до трьох місяців, буде спрямований на відновлення основних послуг і дрібні ремонти критичної інфраструктури. Передбачаються ремонти житла, гуманітарні ремонти громадських центрів, закладів освіти і охорони здоров’я, систем водопостачання та опалення, а також підтримка засобами існування. Допомога у сфері соціально-правового захисту включатиме інформування, перенаправлення для отримання спеціалізованої допомоги щодо гендерно зумовленого насильства або захисту дітей, психосоціальну підтримку та правову допомогу. Найбільш вразливим групам людей надаватиметься індивідуальний супровід для розв’язання їхніх комплексних потреб. Гуманітарні партнери сприятимуть локалізації, розбудовуючи спроможності місцевих надавачів послуг, які працюють у районах, що часто зазнають обстрілів, забезпечуючи їхню підготовку відповідно до стандартів у сфері соціально-правового захисту та технічних вимог. Після обстрілів, які спричиняють пошкодження громадських мереж та зниження стійкості громад, надаватиметься підтримка щодо зміцнення або створення громадських механізмів, включно з місцевими структурами та мережами. Ці заходи сприятимуть досягненню СЦ1 і СЦ2, забезпечуючи доступ до послуг та необхідного соціально-правового захисту.
Ці пакети також доповнюватимуть заходи готовності до надзвичайних ситуацій та сезонну підтримку як окремі види діяльності, не обмежені часовими рамками реагування. Зокрема вони включатимуть багатосекторальну розбудову спроможності для забезпечення готовності до обстрілів, підтримку комплексного планування на випадок надзвичайних ситуацій, допомогу для забезпечення сталості систем, завчасне розміщення запасів критично необхідних медичних ресурсів, включаючи травматологічні та хірургічні набори, посилення громадських механізмів соціально-правового захисту, моніторинг у сфері захисту та цільову підтримку вразливих груп людей у зимовий період, особливо для забезпечення опалення.
Модальності надання допомоги залишатимуться гнучкими, з можливістю адаптування до змін умов роботи та видів підтримки, яким надають перевагу отримувачі допомоги. Залежно від потреб людей проводитимуться грошові виплати, а також надаватимуться ваучери, допомога в натуральній формі та послуги.
Такий інтегрований і поетапний підхід забезпечить доповнення зусиль уряду, заповнюючи критичні прогалини під час реагування на надзвичайні ситуації та щодо середньострокової підтримки з повагою до людської гідності. Гуманітарні організації надаватимуть своєчасну допомогу для порятунку життів, стабілізації ситуації та задоволення нагальних потреб постраждалих. Довгострокові заходи з відновлення, довші за період трьох місяців, включно з відновленням, сталим наданням послуг та економічним відновленням, виходять за межі гуманітарного мандату та залишаються відповідальністю державних органів та організацій у сфері розвитку. Успішна передача функцій підтримки після завершення тримісячного періоду реагування, у тому числі завдяки спільному плануванню та реалізації заходів на етапі надзвичайної допомоги, сприятиме сталості та підвищенню стійкості постраждалих громад.
Визначення груп людей, кому планується допомога, та пріоритетів надання допомоги
Визначення груп людей, яким надаватиметься допомога, здійснюватиметься на основі доказових критеріїв вразливості з урахуванням географічної близькості до обстрілів, складу домогосподарств, соціально-економічного становища та ризиків у сфері захисту, відповідно до принципу підзвітності перед постраждалими людьми.
Термінове гуманітарне реагування у першу чергу буде спрямовано на оперативне надання допомоги людям та в районах, де стійкість критично підважена внаслідок ударів. Географічна пріоритезації ґрунтуватиметься на аналізі тенденцій, масштабів, інтенсивності та частоти обстрілів, спроможності реагування місцевих органів, а також ризику повторних атак. Координація з місцевими органами влади забезпечить спрямування гуманітарної допомоги на найбільш вразливі групи там, де державні спроможності перевантажені. Завдяки врахуванню чинників вразливості підтримка надаватиметься тим, хто найменш здатний самостійно впоратися з наслідками кризи. Пріоритет надаватиметься безпосередньо постраждалим від обстрілів, домогосподарствам із підвищеною вразливістю, зокрема домогосподарствам з одним годувальником та сім’ям, які стикаються з економічними труднощами; людям із соціальною вразливістю, зокрема людям з інвалідністю, хронічними захворюваннями, а також домогосподарствам, які доглядають за утриманцями, що потребують постійної підтримки; людям із підвищеними ризиками у сфері захисту, які стикаються з обмеженим доступом до послуг або наражаються на ризики гендерно зумовленого насильства чи дискримінації. Окрема увага приділятиметься внутрішньо переміщеним особам, а також мешканцям віддалених районів з обмеженим доступом до основних життєво необхідних послуг.